Яким повинен бути учитель?

А. П. Чехов говорив: «Учитель повинен бути артистом, худож­ником, палко закоханим у свою справу!»

Письменник, який багато розмірковував над тим, ким є справ­жній шкільний учитель, поширив поняття «артист» на всіх пе­дагогів — незалежно від того, який предмет вони викладають. На його думку, потрібно, щоб усі науки — математику, біологію, Історію або географію — у школі викладали так само артистично, и к грають виставу в театрі.

Слова А. П. Чехова нагадали випадок із вчительскої практики одного почесного педагога.

На початку свого вчителювання, через заклопота­ність хатніми справами, довелося мені прийти до школи без манікюру. На перерві до мене підійшов один із учнів і занепо­коєно запитав: «У Вас сталося щось погане?» — «Ні, а чому ти запитуєш?» Учень показав на мої руки…

Мабуть, саме тієї миті я зрозуміла, що ми, педагоги, є для наших учнів не тільки вчите­лями й вихователями; діти також помічають й нашу неохайність м одязі, і нашу неуважність до деталей туалету, і наше мовлення, І нашу поставу…

Як кажуть, убраного вітають — розумного проводжають. Які вчителі імпонують дітям? Звісно, красиві й охайні, дотепні й ро­зумні, з витонченим смаком та почуттям гумору.

До такого вчителя дітям хочеться йти на урок, хочеться вчити його предмет, як результат — саме з цього предмета знання учнів є найглибшими й найґрунтовнішими, а оцінки — найвищими.

Отже, шановні колеги, нам слід приділяти постійну увагу не лише вивченню методичної літератури, але й підтриманню на­лежного зовнішнього вигляду, щоб учитися у нас було не тільки корисно, але й цікаво, щоб наші учні бачили в нас не тільки розумних педагогів, але й красивих, приємних у спілкуванні людей!

Індивідуальний стиль учителя

Індивідуальний стиль учителя — це сукупність своєрідних проявів учителя як особистості, людини й професіонала.

Стильний учитель — оригінальний, неповторний, самобутній, харизматичний та артистичний. Стиль значно залежить від того, який є імідж вчителя, створення якого це окреме питання.

Якими є складові індивідуального стилю вчителя, його «Я»?

• Зрозумілість поведінки

Учитель не може бути загадковим сфінксом. Прямодушність, щирість, чуйність, чіткість учинків та спонукань — це критерії Ясності поведінки. Обидві реальності життя вчителя — повсяк­денна (за межами школи) та зразкова (на очах учнів) — повинні становити нероздільне ціле.

• Шляхетна простота

Щира й прониклива увага до всіх ліодей, незалежно від віку, суспільного становища, інтелектуальних і моральних якостей без жодної фальші, лицемірства, манірності. Поведінка вчителя мис бути природною та скромною. Це і є розумна, шляхетна простота.

• Мужня стриманість

Уміння запобігати конфліктним ситуаціям, не перейматися через дрібниці, витримка, терпіння, володіння емоціями, зібра­ність, намагання спочатку розібратися в усьому, а потім приймати рішення — це складові стриманості. Хоча в процесі творчої роботи спалахи гарячності є можливими.

• Лаконізм

Мовлення вчителя повинне бути чітким, ясним, зрозумі­лим, упевненим — без марнослів’я та повчальної риторики. Під час уроку вчитель має висловлювати думку (фразу), яку учні іншам’ятовуватимуть відразу й надовго. Це стосується і похвали, Що також повинна запам’ятовуватися.

Отже, згадані нами якості повинні бути властивими всім лю­дям, незалежно від їх професії, але для вчителів вони є особливо важливими.

Саме від учителя діти дізнаються про ідеї, погляди, поняття, варіанти розв’язання проблем, що є такими необхідними для фор­мування їх світогляду.

Імідж сучасного вчителя

Що ж таке імідж сучасного учителя у сучасному світі та від чого він залежить? Давайте спробуємо розібратись!

Імідж

Спочатку, пригадаємо визначення поняття імідж.

Імідж (від англ. image — образ, вигляд, зображення) — це образ, система зовнішніх характеристик людини, що створюють або підкреслюють неповторну своєрідність особистості та завжди відображають індивідуальність.

Елементи іміджу сучасного учителя не обмежуються лише індивідуальним стилем учителя вони є невід’ємною складовою характеру й індивіду­альності людини, формуючи ставлення до неї інших людей. Те, як людину сприйматимуть оточуючі, здебільшого залежить саме від її іміджу.

Хто саме створює імідж взагалі?

• По-перше, сама людина, яка придумує, як виглядати перед оточуючими та що повідомляти про себе.
• По-друге, іміджмейкери-професіонали, які займаються ство­ренням іміджу відомих осіб: політиків, державних діячів, артистів та ін.
• По-третє, значну роль у створенні іміджу відіграють засоби масової інформації — періодика, радіо, телебачення.
• По-четверте, імідж створюють люди, які оточують особистість: друзі, рідні, співробітники.

Навіщо педагогові імідж?

Професія педагога є особливою. Учителі — це ті люди, які завжди перебувають у полі зору учнів, батьків, колег, виконуючи важливу соціальну місію.
Імідж — це своєрідний людський інструментарій, що допо­магає вибудувати взаємини з навколишнім світом.
Це не тільки візуальний образ, але й спосіб мислення, дій, учинків, уміння спілкуватися, мистецтво говорити й, особливо, слухати.
Правильно обрані тон розмови, тембр голосу, доречні рухи багато в чому визначають той образ, у якому вчитель з’являється перед учнями й колегами. Разом із тактом, освіченістю, діло­вими якостями зовнішність педагога є продовженням його до­стоїнств або ще однією негативною рисою, що заважає в житті та кар’єрі.
Пропонуємо вашій увазі анкету для того, щоб зрозуміти, на що у першу чергу звертають увагу учні.

Анкета для учнів щодо оцінювання вчителя

• На що ви звертаєте увагу під час першої зустрічі з учите­лем?
• Які якості вчителя як викладача ви цінуєте найбільше?
• Чи важливо для вас те, як виглядає вчитель?
• Чи вважаєте ви, що вчитель повинен одягатися відповідно до останніх тенденцій моди?
• Чи важливими є для вас особистісні якості вчителя?
• Чи цікавить вас особисте життя вчителя?
• Чи впливає імідж учителя на ваше ставлення до предмета?

Дещо про привабливість

Американський психолог Дж. Міллер здійснив такий екс­перимент: дібрав фотографії «гарних», «звичайних» і «некрасивих» людей. Потім продемонстрував ці фотографії групі людей, бажаючи дізнатися їх думку щодо внутрішнього світу людей, які зображені на фотографіях.
«Гарних» було оцінено як упевненіших, щасливіших, урівно- иаженіших, енергійніших і багатших духовно. Психологи називають це «ефектом ореола».
Учитель зобов’язаний використовувати його у своїй роботі, адже кожний педагог повинен бути гарним в очах дітей, батьків ти колег. Звісно, успішна «самопрезентація» вимагає зусиль для підтримання створеного враження.
Першим кроком на шляху до створення «ефекту ореола» мож­нії вважати роботу над власним іміджем.
Візуальна привабливість — першорядна складова іміджу педа­гога. Тут важливе значення мають колірна гама робочого костюма, правильно зроблений макіяж і модна зачіска.

 Ми вважаємо привабливими людей, які…

• Часто й охоче посміхаються.
• Мають гарне чуття гумору.
• Природно поводяться.
• Веселі.
• Часто й охоче говорять компліменти.
• Обізнані на етикеті, дотримуються його.
• Упевнені в собі.
• Уміють посміятися над собою.
• Допомагають оточуючим бути відвертими, вільно обговорювати свої проблеми.
• Усвідомлюють свої обмежені можливості й те, що не мають відповіді на всі запитання.
• Дружелюбні, з ними легко спілкуватися.

 Якими є визначальні частини іміджу професіонала?

• Висока самооцінка та впевненість у собі.
• Віра в доброзичливість Усесвіту й віра в добру людину.
• Соціальна й особиста відповідальність («я — причина всього позитивного й негативного в моєму житті»).
• Бажання змінюватися й уміння ризикувати, але не занадто.

із чого варто починати?
З посмішки! Посміхаючись, ви починаєте подобатися людям. Посмішка «відкриває» нас, робить доброзичливими, відвертими в очах оточуючих, особливо дітей.
Також діти високо цінують учителя, який має почуття гу­мору.

Як слід одягатися?

Силует одягу пов’язаний із соціальним статусом.

Одяг високого статусу є «строгим», «офіційним». (Високостатусним уважається силует, наближений до витягнутого прямокут­ника з підкресленими кутами, а низькостатусним — наближений до кулі.)
Також важливим є колір одягу. У нашій країні ознакою ви­сокого статусу завжди була чорно-біла гама.

В одязі вчителя має відбиватися його статус, адже між учнями й учителем повинна виникати певна дистанція.

Отже, потрібно розумно сполучати вимоги моди зі своїм зов­нішнім виглядом і дотримуватися такого правила: бути одягненим занадто модно — ознака поганого смаку, відставати від моди теж неприпустимо, тобто необхідно одягатися модно, але так, щоб це не впадало в очі.

Що може нашкодиди доброму іміджу вчителя?

1. Не слід одягатися ультрамодно. Незвичайний фасон одягу відволікатиме увагу учнів, занадто яскраві кольори в одязі вчителя стомлюватимуть та дратуватимуть дітей.
2. Не варто навіть молодому вчителеві з’являтися в школі в шортах.
3. Не втрачати відчуття міри: навчитися чітко визначати, коли необхідно надягати класичний костюм, коли — робочий халат, святкову сукню, а коли — светр і джинси.
4. Не перетворюватися на «синю панчоху», тобто носити той одяг, що припав до душі й до лиця: витриманий, ошатний, помірно модний, елегантний.
5. Не забувати, що одяг завжди повинен бути охайним, чистим, зручним і не заважати працювати із класом.
6. Не носити тривалий час один і той самий одяг, бажано якнай­частіше комбінувати та прикрашати його.
7. Не носити взуття босоніж, а також на занадто високих під­борах.
8. Не подавати учням поганого прикладу, наприклад, перебу­ваючи в приміщенні у верхньому одязі, головному уборі. Це стосується як чоловіків, так і жінок.

Якими повинні бути очі вчителя?

Багато учнів, зустрічаючись уперше із учителем, звертають увагу на… очі. Тому під час уроку не слід використовувати за- Твмнених окулярів; добре, якщо учні бачитимуть очі вчителя.

Голос учителя: який він?

Голос повинен бути милозвучним і різноманітним!

Типові помилки учителів-початківців: занадто тихий голос (тоді учні не чують, перепитують одне одного, шумлять, відволікаються) або занадто гучний голос (такий голос дуже стомлює та дратує, особливо учнів зі слабкою нервовою системою та підвищеною чут­ливістю).

 Що призводить до втрати привабливості вчителя?

1. Поява «любимчиків».
2. Погана професійна пам’ять (якщо після декількох тижнів роботи із класом учитель нездатний назвати імена школярів, плутає їх характеристики), відсутність чітких меж і дистанції у взаєминах з учнями (особливо це проявляється у фамільяр­ному ставленні учнів до вчителя-початківця).
3. Часто педагог утрачає авторитет своїх учнів через те, що не цікавить їх як особистість. На думку психологів, якщо відсутній інтерес до особистості вчителя, отже, нецікавим є предмет, що він викладає.

Саме учні надають вчителеві життєвої енергії. Як би не був професійно підготовлений учитель, але він зобов’язаний постійно удосконалювати свої особистісні якості, створюючи в такий спо­сіб власний імідж.

Поради вчителям

Молодому вчителеві Необхідно

•  Любити свою роботу й учнів, яких вам довірили навчати й виховувати.
•  Посміхатися, особливо працюючи зі слабкими і невпевненими учнями.
•  Не дискредитувати свій авторитет — він повинен бути неза­перечним.
•  Постійно стежити за своїм мовленням.
• Вміти заводити корисні знайомства та швидко знаходити спільну мову з людьми: учнями, батьками, колегами, керівництвом;
•  Бути добрим і приязним, вимогливим та справедливим щодо всіх учнів.
•  Не давати учням контрольних робіт, знаючи, що більшість із них не впорається.
•  Не демонструвати свою любов до окремих учнів.
•  Пробачати витівки, не нагадувати наступного дня учневі про те, що трапилося.
•  Нічого не забувати, щоб діти не мали підстав запевнити: «Ган­на Юхимівна все одно забуде».
•  У жодному разі не висловлюватися про колег погано, не кри­тикувати їх у присутності учнів.
•  Співпрацювати із батьками як помічниками у роботі, не скар­житися їм принагідно на їх дітей.
•   Створити добрий імідж вчителя та дотримуватися його:  одягатися ошатно, зі смаком, частіше змінювати робочий костюм.
•  Уважно вислуховувати відповідь учня від початку до кінця, не підказуючи, не підводячи його до правильної відповіді підказками.
• Намагатися працювати без негативних оцінок, адже такі оцін­ки вчитель ставить самому собі за невміння навчити.
• Створити портфоліо вчителя для самоаналізу та підведення підсумків;
• Не боятися брати участь у різноманітних конкурсах.
• Знати, чого вчити та як найкраще вчити.
• Постійно дізнаватися щось нове із книг, журналів, телеба­чення, Інтернету; якнайбільше розповідати учням на уроці, не боячись, що вони не зрозуміють.
• Крім традиційних форм роботи, використовувати сучасні тех­нології, не забуваючи про досвід учителів-новаторів, їх ноу- хау в роботі.
• Не боятися вчитися у своїх колег та в учнів.
• Відвідувати уроки своїх колег, особливо в тих класи, де спра­ви кепські. У такий спосіб можна знайти відповіді на багато нагальних запитань.
• Не сварити привселюдно своїх учнів — це ваші діти, а ви — їх шкільна мама.
• Ніколи не дозволяти дітям пліткувати про батьків, і самому також не сварити батьків у присутності їх дітей.
• Не забувати, що учень — не «чистий аркуш паперу», а уні­кальна й неповторна особистість, яка має власні погляди й життєвий досвід у вигляді емоцій, почуттів, переживань.

Молодому вчителеві Слід навчитися

• Варіювати голосом, берегти і намагатися не напружувати його.
• Обирати ті форми роботи, що допомагають досягти результату на уроці (для цього потрібно відмінно знати методику викла­дання предмета).
• Розв’язувати будь-яку складну ситуацію.
• Працювати над мовленнєвими помилками учнів не тільки на уроці, але й поза ним.
• Детально продумувати урок, акцентуючи увагу учнів на го­ловному, тобто на тому, чого ви повинні навчити їх.
• Раціонально використовувати час на уроці.
• Організовувати урок у такий спосіб, щоб учні сказали: «Як швидко минув урок!»
• Виховувати передусім особистість.

Секрети успіху вчителя

Харизматичність вчителя

Іноді розумні, освічені вчителі не викликають у оточуючих почуття людського братерства, духовного єднання. Такі вчителі люблять свій предмет більше, ніж учнів. Вони нібито віддалені від школярів, неприступні, недосяжні. Такому вчителеві бракує харизматичності.

Складові успіху вчителя

У чому полягає таємниця харизматичності?
Давньогрецький філософ Сократ мав настільки значний вплив на своїх учнів, нібито володів якоюсь магічною силою.

Ця сила — чарівність, здатність заволодіти увагою, почуттями, розумом, уявою інших.

Чарівна людина вміє вести за собою, спонукаючи оточуючих наслідувати її в усьому.
У чарівності проявляються внутрішня краса людини, її самобутність, співпереживання оточуючим, гідність.
Основна ознака чарівності — щирість, результатом якої є довіри учня. Жодної неправди, жодної фальші — ані у словах, ані у поведінці.

Учителеві необхідно розвивати в собі вміння володіти своїми иочуттями, залишаючись щирим.
Педагогічна чарівність неможлива без ідейної зрілості: учитель ішає, чого він очікує від учнів сьогодні, завтра та в майбутньому.

Самобутність вчителя

Учитель повинен бути самобутнім, оригінальним. В арсеналі такого вчителя завжди є найновіші психологічні, педагогічні, методичні знахідки, які він активно використовує під час уроку.

 Вчительська імпровізація

Спілкування з учнями — це завжди творчість. Учитель заздалегідь формулює очікування від уроку, але реальна зустріч з учнями може змінити його очікування. Отже, учитель-артист імпровізує, поводиться невимушено. Школярів у всі часи при- иаблював творчий пошук і можливість приймати рішення. Але Імпровізація вимагає від учителя максимального контакту й від¬гуку аудиторії. Такий контакт можливий тільки за умови вільного володіння предметом.
Імпровізація — це майстерність, а професійна майстерність потребує багаторічної внутрішньої підготовки, накопичення до- і піду та вдосконалення.

 Образність мовлення вчителя

Сучасний школяр чуйніший до естетики слів. Слухаючи ра¬діо, читаючи газети, журнали, книги, переглядаючи телепередачі, учні пізнають красу й силу слова. Вони переконані у тому, що кожний учитель — математики, літератури, фізики або історії— повинен уміти «словом запалити серця», тому його слово має бути художнім, виразним.

Школярі краще розуміють предмет, урок, виступ, якщо вчитель, сполучаючи у своїх розповідях обов’язкову точність і докладність доказів, висловлюється професійно й разом із тим образно.

Образне мовлення вчителя повинна бути строгим, але на¬уковості необхідно надати цікавої форми, позбавити повчально-канцелярських зворотів, зайвих перекручувань. Також воно має бути емоційним, індивідуальним.
На образність мовлення впливає здатність учителя чітко вимовляти слова, приємність, звучність та мелодійність голосу, багатство інтонацій.

Мовлення вчителя не повинне бути квапливим. Школярі завжди звертають увагу на дикцію вчителя, її чіткість, ясність, милозвучність, мелодійність. Інтонація виражає стан мовця: подив, прикрість, радість тощо. У мовленні відбиваються не тільки духовний світ педагога, але й освіченість та моральні якості, самобутність, артистизм.
Однотонний (постійно високий або постійно низький) голос не дозволяє вчителеві-початківцю ритмізувати своє мовлення (тобто підвищувати або знижувати гучність та тривалість звуків), від цього страждає й мелодика мовлення.

Бідність мелодики робить мовлення безглуздим, бідний ритм призводить до байдужого мовлення, тому що мелодика є музичним початком думки, ритм — музичним початком енергії, а тембр — музичним початком почуттів. Чим яскравішими є ці елементи, тим музичнішим, художнішим, виразнішим та ціка¬вішим стає мовлення.

Пластика вчителя

Пластика — це мова рухів, виразність тіла, уміння використовувати його особливості.

А. С. Макаренко визначив пластичну культуру як органічний елемент педагогічних здібностей. За його переконанням, учитель повинен володіти мімікою, стримувати свій настрій, контролювати жести.

Учителеві необхідно вчитися й не соромитися виражати своє ставлення, переживання, настрій до події, про яку йдеться, через жести, міміку, голос. «Внутрішній апарат почуттів» дорівнює «тілесному апарату».

Це є необхідною умовою творчої роботи.